Саме з цієї споруди на стрімкому березі Смотрича для дуже багатьох відвідувачів Кам'янця починається знайомство з дивами Старого Міста. Ви спускаєтесь по вул. Князів Коріатовичів повз парки і сквери до Новопланівського мосту, поки що архітектура навколо досить звична, пейзажі хвилясто-хвилюючі, але такі перепади висот характерні і для Києва, і для Рахова, тут ще не дуже здивуєшся. Нарешті - зведений в 1874 році міст, погляд ліворуч - і все, ви в капкані, ваші "ахи" тому найкращий доказ. Місто захопило вас в полон, вам вже не виплутатися з павутиння середньовічного шарму Кам'янця, помноженого на чудо каньону Смотрича.

Ви бачили кордон складових частин міста, старої і нової, перетин часової межі в межах одної територіальної одиниці більш шокуюче-прекрасний, більш маніфестний? Ви можете навести ще хоча б один приклад, де б Історія так же впевнено-наказово вказувала всім на своє місце захоплених глядачів?

Може й знаєте, але позбавте мене від цього знання. В Кам'янці на варті острова Старого міста від материка Нового плану стоять вартові-башти. Їх багато: найбільша Баторія, Різницька, Кравецька, На Броді. 90 % туристів бачить лише Гончарну. І, знаєте, це теж вже дещо.

Досить часто в путівниках та статтятх цю башту називають не Гончарною, а баштою Альбрехта Дюрера (1471-1528). Реформатор художнього відображення дійсності з середньовічної Німеччини жодного разу не бував у Кам'янці. Де Нюрнберг - а де наше місто. Чому ж ця частина міських фортифікацій носить його ім'я?

А все просто: як і багато інших геніїв Відродження, Дюрер був не лише художником. Серед його численних талантів були й неабиякі інженерні здібності.

Часи Дюрера, злам XV i XVI століть, відзначалися бурхливим розвитком зброї. До сервантівського Дон Кіхоту ще майже столітття, лицарі ще існують, але їх блискучі важкі лати вже гірше захищають: озброєна мушкетами піхота становить консервним банкам на таких же законсервованих в залізо конях неабияку загрозу. Війська ставали якісно іншими, більш вимуштрованими, краще озброєеними, просто заховатися від них у високих баштах вже недостатньо.

Якраз в цей час А.Дюрер викладає свої ідеї з приводу поліпшення фортифікацій в праці "Настанова щодо укріплення міст, замків, тіснин" (1527р.). Процитую статтю Валентини Шевченко "Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера: втілення в Україні":

"Він наголошував важливе значення фортечного рову як перешкоди, доконечну потребу оборони його поздовжнім вогнем гармат і відтак поклав початок капонірам. У своїх проектах А. Дюрер проводив ідею поступовості оборони верків і, щоб убезпечити оборонців від бомб, зведення казематних приміщень для залоги й запасів харчів. Він запропонував ідею полігонального фронту, а в укріпленні для оборони тіснин - ідею майбутнього форту-застави.

Міські укріплення А. Дюрер радив будувати у вигляді мурованої огорожі з ронделями-бастеями (круглими, напівкруглими, багатокутними баштами), розміщеними по кутах і на прямих ділянках огорожі - там, де довжина її була більшою від обсягу пострілу з рушниці. Цей тип укріплень А.Дюрер звів до системи. Його бастеї - прототип майбутніх п'ятикутних бастіонів.

У горішньому ярусі башт Дюрер розміщував артилерію, бо вважав, що оборона від цього стане надійнішою. Фортифікатор опрацював кілька варіантів парапетів для рикошетування чавунних ядер: парапет із зрізом по прямій, парапет із зрізом по кривій тощо. Побудована за його проектом башта Соллер у Нюрнберзі мала парапет з прямим зрізом і була завершена наметом, що не закривав парапету зі стрільницями горішнього ярусу, де стояли гармати. В усіх своїх баштах А.Дюрер, дбаючи про полегшення побуту вояків, передбачив ніші для відпочинку, камінове опалення приміщень".

Нюрнбергу пощастило: його укріплення рекоструював сам Майстер. От вже де було поле для експериментів, от де теорія зіштовхнулася із практикою! Дюрер приладнав щити, що оберталися по осі, у горішніх стрільницях башт, замаскувавши таким чином гармаша під час набивання гармати. А в амбразурі малих стрільниць він зробив вертикальні прорізи для гаркебузів і фальконетів.

Ідеї Дюрера невдовзі взяли на озброєення (в будь-якому сенсі цього слова) і інші міста, і інші країни. Пройшло кілька десятиліть (інету і телебачення в ті часи не було) - і його ідеї досягли і Польщі. А отже, й Кам'янця.

Десь в середині XVI століття на каньоні з'явилася башта, яка відігравала головну роль серед всіх фортифікаційних споруд кам'янецьких укріплень зі східного боку. Місце вибрали вдало, хоча в ті часи навряд чи хтосб задумувався про естетичну складову будівництва. 22 метри відділяють башту від вод Смотрича (в ті часи річка була судноплавною, не забуваймо).

Закріпили башту за міським цехом гончарів: на їх плечі лягав обов'язок приглядати за станом споруди, а також обслуговувати башту в період військових дій.

Башта ця в 1583 році чи то зазнала реконструкції, чи то була нарешті побудована.

Цікава деталь: каньон зробив башту дуже різною: з боку річки на неї дивишся - бачиш п'ять ярусів, а підійдеш до неї з боку Старого міста - видно лише три.

І от саме при спорудженні цієї, і лише цієї башти, однієї з багатьох, що охороняли Старе місто по окружності острова, було застосовано ідеї А. Дюрера. Здається, все стандартно: кам'яна труба з бійницями, башта і башта. Та якщо придивитися до верхнього ярусу споруди, помічаємо, що там є парапет з прямим зрізом заввишки 1,32 м, завширшки з боку річки (ворога) - 1,25 м, з боку міста - 0,4 м. (цифри - з статті Валентини Шевченко).

Що це, для чого? Загадку парпету змогла розшифрувати в 1961 році вже згадана В. Шевченко. Вона пише:

"Як з'ясувалося, автором такого незвичного типу башт із парапетом був Альбрехт Дюрер. У цих баштах парапет призначався для рикошетування чавунних ядер, а посилене перекриття погрібне було для розміщення артилерії. У процесі досліджень виникло припущення, що оборонне кільце Кам'янця будували за єдиною фортифікаційного системою А.Дюрера, адже якщо в двох найкраще збережених дотепер баштах наявні елементи цієї системи, то його ідеї могли бути застосовані і в інших тамтешніх оборонних спорудах XVI століття, нині перебудованих або зруйнованих.

У нашій країні аналогічних башт не виявлено. Взагалі кам'янецькі споруди - єдині, що збереглися до наших часів і донесли дюрерівську ідею рикошетування чавунних ядер. Навіть башти в Нюрнберзі нині перебудовані і втратили свій початковий вигляд. Отож без перебільшення можна сказати, що кам'янецькі башти - унікальні військово-інжснерні пам'ятки. (...) Сусідня з Гончарською Різницька башта теж мала парапет з прямим зрізом і, мабуть, аналогічну історію будівництва".

Так, ідеї в Дюрера були революційні і дійсно раціоналізаторські. Але вимагали чималих коштів для втілення. Лише кілька місць в Європі його часів могли похвалитися тим, що змогли реалізувати задумане його генієм: скажімо, укріплення Шафгаузена в Швейцарії (сам Дюрер керував там будівництвом).

Третє ім'я башти.

В 1669 році башта була відремонтована. Під час турецької осади міста в 1672 році споруда зазнала руйнації, але швидко була відновлена, але зі змінами верхньої частини стін (якраз отой "дюрерівський" ярус) та без даху. Без даху вона стояла аж до 1960-х років, аж до реставрації споруди в 1963р. Подивіться старі путівники містом - переконайтеся в цьому.

В 1740-х роках башту від гончарів Кам'янця передали цеху різників, тому в ті часи її називали ще й Різницькою. Ох і плутанина з цими цеховими назвами в місті!

Діаметр Гончарської башти - 13 м. Стіни на рівні третього ярусу завтовшки в 2,5 м. Вхід - лише один, з боку міста. Над входом пам'ятна плита з цифрами "1583".

До самої башти тулиться велика робоча синагога (ХІХ ст.), в якій вже багато років діє ресторан "Стара Фортеця". Колись він був дуже популярним, я ще пам'ятаю козацько-кармалюбковські інтер'єри в чеканках, зараз там стерильний євро-ремонт без жодних ознак оригінальності.